Їду, їду калиту кусати!

Після свята в актовій залі ми продовжили святкування у класі.

- Калита, Калита! Із чого ти вилита?

- Ой, я з жита сповита, ой, я сонцем налита.

Для красного цвіту, по білому світу!

- У небо, наша Калита, у небо! 

- А ти, сонечко, підіймися та на нас подивися!

- Ми Калиту чіпляємо та на місяць поглядаємо.

Свою долю-радість закликаємо!

Сонце вже заходить, 

А Калита сходить. 

Калита зійшла славна, ясна, 

На весь світ прекрасна.

З Калитою золотою будьте всі здорові 

З пресвятим празником Андрія.

 

 Хто хоче калиту кусати?

Сідай на коцюбу!
Ну а хто із вас не вкусить,
Вимазатись в сажу мусить!
Йди до неї, кусай її,
Сторожа не бійся.
Кусай, кусай, Калиту,
Але не засмійся.
 Йди до неї, кусай її
І назад вертайся.
Як вдалося відкусить –
Пари сподівайся.
 

 - Маю честь все розпочати!
Їду калиту кусати!
- А я буду тут чекати,
Сажею тебе писати!
- Писнеш чи ні – а я на коні! Калита – мені!  

Смакували калитою. 

    

Ох смачна калита – радість душу огорта!

Наші турботливі мами і бабусі наварили нам біленьких, пухкеньких вареничків з картоплею, капустою, з вишнями 

і сиром. Ми з апетитом їх усі з'їли. Смачно!

Наше слово щире, щире, без прикрас:

Спасибі, Андрію, за свято для нас.

Обряди і звичаї хай оживають

І душу народу завжди звеселяють.

Любі діти! 

Сьогодні ожили перед нами ігри і забави нашого народу. 

Тож бережіть цю прекрасну, невичерпну скарбницю. У ній розум, кмітливість, гумор, надія

 і світло завтрашнього дня. Хай у вас завжди живим вогником світяться обереги пам’яті!

Пам’ятайте вечорниці на Андрія.

Вдячна турботливи мамам і бабусям 

за смачненькі вареники, млинці, булочки, компоти.