ПРО ЩОДЕННИК
Вова в класі, коло дошки.
Завдання не знав нітрошки.
Невеселий, як ніколи,
Повертався він із школи.
"Треба двійку приховати,
Щоб не знали мама й тато.
А як виправлю на п'ять —
Можна буде й показать”.
У сараї, там, де дрова,
Заховав щоденник Вова.
Заховав і в двір побіг
До однолітків своїх...
А назавтра вчитель знову
Викликав до дошки Вову.
Ну, а Вова коло дошки
Завдання не зна нітрошки!..
І вчорашнього не знає,
Ще й щоденника не має...
Ще й до школи мама Вови
Розхвильована прийшла,
Бо в сараї, там, де дрова,
Двійку Вовину знайшла!
ДВА МИКОЛИ
В нашій школі два Миколи,
Два любителі футбола.
Правду скажем: добре грають!
Та уроки забувають.
І тому в обох Микол
У журналі "кол” та "кол”.
І сьогодні два Миколи
Невеселі вийшли з школи.
Стали хлопці міркувать:
— Як одержати нам п'ять?
І сказав один Микола:
— Може, кинуть грать в футбола?
А Микола до Миколи:
— Що? В футбола? Та ніколи!
Я придумав, ти послухай,—
Другу він шепнув на вухо,—
І в футбола будем грати,
І уроки готувати
Ми по черзі, як брати:
Я сьогодні — завтра ти.
Вчитель схоче запитать —
Хоч один з нас буде знать!
Підбадьорений Микола
До півдня ганя в футбола,
За уроки — ні-ні-ні! —
Вчить сьогодні не мені!
А назавтра знов-таки
У Микол все навпаки.
Другий вже тепер Микола
До півдня ганя в футбола,
За уроки — ні-ні-ні! —
Вчить сьогодні не мені!
Та Миколам, як на зло,
Знов-таки не повезло:
Вчитель з них того питав,
Хто в футбола все ганяв.
Ось чому в обох Микол
У журналі "кол” та "кол”!
Хлопчик Ох
Познайомтесь: хлопчик Ох,
Охає за десятьох!
Ранок стеле світлу путь,
Школярі до школи йдуть.
Тільки Ох прилип до ліжка:
— Ох! Полежу ще хоч трішки
Для Максима, Юри, Клави —
Для усіх урок цікавий.
Ох зіває в кулачок:
— Ох! Як довго йде урок!..
Ось указку Ох тримає —
Хлопець Африку шукає:
— Ох! Куди це з карти зник
Всім відомий материк?..
Ох рішати став задачу
І над нею ледь не плаче:
— Ох! Задача нелегка,
Краще я спишу в дружка...
Ох заглянув у шпаргалку,
Та шпаргалку-виручалку
В нього вчитель відібрав...
— Ох! Навіщо підглядав?!
Мати страву варить сину,
До обіду півгодини.
Ох за нею ходить вслід:
— Ох! Коли вже той обід?
Триста кроків до кіно,
Пішки був би там давно,
Та сидить Ох і чекає:
— Ох! Трамвая щось немає.
Мчить на санках із гори
Цілий поїзд дітвори.
Тільки Оха там нема:
— Ох! Мороз мене пройма!
Одягли ми ковзани,
І у всіх біжать вони.
Ох, мов козлик на льоду:
— Ох! Тримайте! Уп-паду!
Ми комедію дивились,
Ми сміялись — аж втомились.
Тільки Ох один бубнів:
— Ох! Я спати захотів...
Дощ весняний сіє з неба,
Обійти калюжу треба.
Ох спинивсь і дожида:
— Ох! Хай висохне вода!..
Треба Оху м'яч підняти
Там, де гуси й гусенята.
Ох спинився і гука:
— Ох! Боюся гусака!
І Андрійко, і Микола
Кличуть Оха грать в футбола.
Ох із місця анітрішки:
— Ох! Болять у мене ніжки...
Ми колгоспу помагаєм,
Колоски в степу збираєм.
Тільки Ох не йде у поле:
— Ох! У мене в боці коле!..
У вікно влетіла муха
Й сіла Охові на вухо.
Ох руки не підійма:
— Ох! Нехай злетить сама!..
Сонце гріє гаряче,
Сонце гріє, аж пече.
Тільки Оху це байдуже:
— Ох! Вода холодна дуже...
На рибалці ми удвох,
Вудку взяв і хлопчик Ох,
Та заснув там: люлі-люлі!..
Ловись, рибко... із каструлі!..
Коло річки Ох бродив,
Черевики забруднив.
— Ох! Це ж треба мити їх?
Краще я піду в брудних...
Коло вогнища хлоп'ята.
Дрова Ох пішов шукати.
Як пішов, то й не прийшов -
Ані Оха, ані дров!
Може, він прийшов у клас?
Може, Ох той серед вас?
Історія з географією
Ви б, напевне, теж сміялись
Ось історія яка
З географією сталась
В нашім класі у Юрка.
В нього правило своє:
Карту не вивчати,
Бо на ній всі назви є —
Можна прочитати.
Встав Юрко з-за парти
І пішов до карти…
Та даремно він старався
І уважно придивлявся —
Зовсім написів нема:
Карта, бачите, «німа»,
Не така, як вчора.
Тож попробуй відгадай,
Де Карпати, і Дунай,
І Каспійське море?!..
Перед класом коло карти
Він розгублено стояв
І відомі всім Карпати
Десь у Франції шукав!
Як Хома збиравсь в похід
Заклопотаний Хома:
– Може, ще чого нема?—
Він зібрався у похід,
Не абияк, а як слід.
О, Хома наш — голова:
Рюкзаків у нього два!..
Літнє сонечко пече,
А з Хоми аж піт тече.
У одній руці — стілець,
А у другій — казанець.
Рюкзаки висять на ньому,
Мов на осликові тому.
І сміються хлопчаки:
— Добрі в тебе рюкзаки!
Тільки треба для походу
Пару коней чи підводу!
