"Їду, їду, Калиту кусати!"

Сьогодні ми зібралися в святковій залі,
 щоб покусати Калиту на передодні свята Андрія. 

"...Ой на горі  сидить зайчик"..- під слова дитячої пісеньки

           хлопчики змагалися у  праві проїхати на конику.

Кравченко Нікіта 

витанцьовує коня перед кусанням Калити. 

Наші хлопчики всі готові "поїхати" на конику і кусати Калиту.

До калити стає вартовтий - веселий і дотепний пан Калитинський. 

Від нього залежить настрій учасників. 

Копитько Сергій - тримає калиту.

Сінген Артем - пан Калитинський.

Гордієнко Рома - пан Коцюбинський.

 - Я, пан Калитинський, прошу пана Коцюбинського калиту кусати!

- Добрий вечір, пане Калитинський!

- Доброго здоров'я, пане Коцюбинський!

- Куди їдете?

- Їду калиту кусати.

- А я буду писати!

- А я вкушу!

- А я впишу!

Коцюбинський намагається не сміятися і вкусити калиту.  

Підходять інші діти.

За звичаєм кусали калиту лише хлопчики, 

але наші дівчатка теж хотіли вкусити калити. 

А наша калита нам набила живота.

А тепер ми її з’їли і за пером полетіли.

А наша калита та й з маком і медом.

Йди до неї, кусай її, сторожа не бійся.

Кусай, кусай калиту, але не засмійся,

Йди до неї, кусай її і назад не вертайся,

А як вдасться вдало відкусити, пару сподівайся. 

Діти, які засміялися

 і за звичаєм пан Калитинський "помазав" їх.

Вони не приховували своєї радості і задоволення..

Фото на згадку.

 

А потім, у шкільній їдальні. 

всі  діти поласували смачною Калитою, 

яку принесли наші  батьки. 

Щиро дякуємо їм!!!

- Ой, Калита, Калита!

Із чого ж ти вилита?

- Ой я з жита сповита,

Ой я Сонцем налита!

Для красного цвіту

По білому світу! 

Калита, Калита,

Солодка була!

Як ми її з'їли,

До сонця злетіли! 

 

Виношу подяку 

Діхтяр Наталії Сергіївні 

за смачну калиту і компоти.

Діти із задоволенням поласували.

Щире вчительське спасибі.